Види і стандарти якості питної води

Будь-яка питна вода – водопровідна або бутильована – повинна відповідати нормам, встановленим органами, що відповідають за охорону здоров'я та харчову промисловість. У різних країнах ці норми можуть відрізнятися – відмінності залежать від особливостей поверхневих і підземних вод в тій чи іншій області, статистики різних захворювань, клімату і безлічі інших чинників. У цій статті ми розповімо про те, якими стандартами визначається якість питної води і чому саме артезіанська об’єктивно вважається найкращим варіантом.

Питна вода по ГОСТу

Для централізованого питного водопостачання в першу чергу використовують поверхневі та підземні джерела, вода в яких відповідає гігієнічним і екологічним критеріям. Питна вода повинна бути безпечною в епідемічному відношенні (тобто не містити хвороботворних мікроорганізмів) і по мікроелементному складу. Важливі також органолептичні властивості – запах, смак, колір.
Первинний аналіз води проводиться при її надходженні у водопровідну мережу; далі – в точках водорозбору зовнішньої і внутрішньої водопровідної мережі. За мікробіологічними показниками будь-яка питна вода, поверхнева, ґрунтова або артезіанська, повинна відповідати таким вимогам:
• не більше 100 мікроорганізмів на 1 см3 води;
• не більше 3 бактерій групи кишкових паличок в 1 дм3 води.
З огляду на глибину залягання і концентрацію солей, артезіанські води набагато безпечніші і практично не містять мікроорганізмів, в порівнянні з поверхневими і ґрунтовими.
Токсикологічні показники якості води характеризують нешкідливість її хімічного складу і включають нормативи для речовин, що зустрічаються в природних водах, додаються до води в процесі обробки у якості реагентів, а також з'являються в результаті промислового, сільськогосподарського, побутового та іншого забруднення джерел водопостачання.
Концентрація хімічних речовин, що зустрічаються в природних водах або додаються до води в процесі її обробки, не повинна перевищувати наступних нормативів:
• алюміній - не більше 0,5 мг / дм3;
• берилій - не більше 0,0002 мг / дм3;
• молібден - не більше 0,25 мг / дм3;
• миш'як - не більше 0,5 мг / дм3;
• нітрати - не більше 45 мг / дм3.
Допустима жорсткість води за українськими стандартами становить 7 ммоль / дм3.

Нормативи ЄС, США і ВООЗ

В Європейському Союзі гранична допустима жорсткість води становить 1,2 ммоль/дм3, і в цілому нормативи набагато суворіші. Те ж саме стосується стандартів, прописаних Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я. Тому багато вітчизняних виробників орієнтуються саме на ці показники.
Так, допустимий вміст алюмінію у воді, відповідно до стандарту ЄС, в 2,5 рази нижче, ніж в правилах ГОСТ, азоту – в 4 рази, марганцю і сульфатів – в 2 рази, миш'яку і срібла – в 5, хлоридів – на 30% . Нормативи ВООЗ зовсім не допускають наявності в воді берилію, нікелю, стронцію і срібла, на відміну від вітчизняних норм.
Прикметно, що норми ВООЗ і ЄС допускають більш високу концентрацію ціанідів, нітратів, міді і бору.

Чому артезіанська вода краще?

Оскільки вміст мінералів в артезіанської воді вище, ніж слід, вона теж проходить очистку, як і будь-яка інша, але процес цей набагато швидший і простіший. У воді зі свердловини слід лише зменшити кількість мінералів – через глибину залягання вона не забруднюється відходами, добривами і т. п. Висока концентрація мінеральних солей не дозволяє хвороботворним мікроорганізмам розвиватися в воді, що також робить її чистішою в мікробіологічному аспекті.